Символіка чуми у романі чума

Образ чуми — це не тільки символ війни :: Символіка роману а.камю чума

Образ чуми — це не тільки символ війни. Це універсальна метафора зла. Герой роману інтелектуал Тару говорить: «Чума — не тільки хвороба, не тільки війна, це також смертні судові вироки, розстріл переможених, фанатизм церкви і фанатизм політичних сект, загибель безневинної дитини в лікарні, суспільство, влаштоване геть погано, так само як і спроби, всупереч опору влади, улаштувати його заново. » Мікроби чуми гніздяться повсюди, підстерігають кожен необережний крок людини, влади,

Фото 4 из презентации «Чума Камю» к урокам литературы на тему «К»

Размеры: 300 х 224 пикселей, формат: png. Чтобы бесплатно скачать фотографию для урока литературы, щёлкните на изображении правой кнопкой мышки и нажмите «Сохранить изображение как. ». Для показа фотографий на уроках Вы также можете бесплатно скачать всю презентацию «Чума Камю» со всеми фотографиями в zip-архиве. Размер архива — 2731 КБ.

краткое содержание других презентаций о К

«Юрий Казаков» — Литература понемногу отвоевывала свою исконную территорию — нравственную проблематику. Созревали новые пласты литературы, тематические и стилистические. Родился 8 августа 1927 в Москве в семье рабочего, выходца из крестьян Смоленской губернии. Семья жила в нищете. Морская, молодежная лирическая проза существенно обогатились с приходом Ю. Казакова. Рассказ “На полустанке” (1954) написан в аудитории института по заданию преподавателя — В. Шкловского. Казаков Юрий Павлович – русский писатель-прозаик.

«Два капитана Каверин» — В.Н. Каверин. Николай Антонович, двоюродный дядя Кати оказывается неблагодарным. Лауреат Сталинской премии второй степени (1946). Но лактометр взрывается. Семья капитана переехала к Николаю Антоновичу. Мария» в романе фактически повторяет сроки путешествия и маршрут «Святой Анны». Содержание романа. Об авторе.

«Тихое утро Казаков» — Поблизости никого не было, и некому было крикнуть о помощи. Робкая, влюблённая улыбка светилась в глазах Яшки. Утро по-прежнему было тихим… Природа в рассказе. Яшка поспешил за помощью… Юрий Казаков. А.М.Горького. Смысл названия рассказа Юрия Казакова «Тихое утро». Рабата ученика 7А класса Кудашева Ильдара. Юрий Казаков 1927 — 1982.

«Крапивин Владислав» — Яхты и сейчас можно увидеть на Верх-Исетском пруду. Семья. Юные журналисты. С сыновьями Павлом и Алешей. «Каравелла». Презентация. Писатель и море. Барабанщики отряда. Фонарь одинокий. Крапивин владислав петрович. В 1961 году Владислав Крапивин организовал детский отряд «Каравелла». Профессор университета. Каждый выбирает свою Дорогу… Аудиокниги. Творчество.

«Юрий Павлович Казаков» — Огромное впечатление произвела на Казакова проза жившего в эмиграции И. Бунина. Особенности «деревенской прозы» Ю.П. Казакова. В начале 1960-х гг. Арктур — название самой яркой звезды Северного полушария. Русский Север в творчестве Ю.П.Казакова. Полная перемена впечатлений создавала особую резкость видения. Казаков переживает творческий кризис. Что обозначает имя пса? Последние годы жизни.

«Кантемир сатиры» — Синтаксис Кантемира достаточно сложен, отличается обилием переносов и инверсий. Силлабическая система стиха и раннее творчество. Приемы и средства сатирического изображения. О сатире и сатирах Кантемира! Всего Кантемир сочинил 9 сатир последние 4 — за границей. Великий Князь Дмитрий Константинович. Перевод на французский. Наиболее крупный русский поэт силлабической эпохи. Резкими сатирическими чертами рисует Кантемир портреты противников просвещения.

Всего в теме «К» 15 презентаций

Фотография 4: Образ чуми — це не тільки символ війни | Презентация: Чума Камю | Тема: К | Урок: Литература

Символіка і філософський підтекст роману А. Камю «Чума»

Шкільний твір

Місце А. Камю у світовій літературі. (А. Камю — французький письменник, есеїст, драматург і мислитель. Він належав до екзистенціалістів. У його творчості відбилося переживання духовної кризи західної цивілізації, відчуття втрати сенсу життя. Його твори сповнені трагізму людського існування, приреченості на самотність, а його герої часто опиняються перед вибором між життям і смертю.)

«Чума» А. Камю — філософський роман-притча. (Роман написано у формі хроніки епідемії чуми, що почалася в Орані (Алжир). У романі висвітлено не лише історичні, а й філософські проблеми.)

1. Символічне значення чуми. (В історії людства чума завжди була величезним злом. Це майже невиліковна хвороба, це мор, паніка, це епідемія, яка інколи забирала життя людей цілих міст. Чума — це спустошення, руїна, це трагічне відчуття, що ти ще не хворий тільки через те, що до тебе Ще не дійшла черга. Однак у творі Камю це не лише пошесть, це — штучне зло, свідомо принесене ззовні. Сам Камю писав, що «явний зміст «Чуми» — це боротьба європейського опору проти нацизму». Але й це не все. Це не тільки чума (коричнева чума, як називали фашизм у Європі), це є загальнолюдське зло, яке загрожує всьому людству. Чума — це щось парадоксальне і нездоланне, що важко піддається осмисленню.)

2. Головний персонаж твору. (Головним персонажем твору є доктор Ріє. Від його імені ведеться розповідь про події в Орані. Вірний гуманістичним переконанням, доктор Ріє виконує Свій лікарський обов’язок, рятуючи хворих від смертельної хвороби і часто забуваючи про власну безпеку. Камю чітко дотримується хроніки подій: від створення санітарних дружин і переконання доктором Ріє посадовців про смертельну загрозу, від першої проповіді священика до досягнення піку хвороби.)

3. Кульмінація роману. (Розпал чуми, досягнення вищої точки людських страждань є кульмінацією твору. Винайдено вакцину, врятована перших хворих, муки дитини, що вмирає, чумна лихоманка Грана — ось моменти найвищого напруження філософської притчі Камю. А далі йде розв’язка — зняття санітарних кордонів, прихід до Орана першого потяга, смерть дружини Ріє.)

4. Привід замислитися. (Чума залишилася позаду. Місто оговтується від страшного мору, але в романі Камю, як і в житті, ще зарано ставити крапку. Радість від спаду епідемії може бути тимчасовою, адже затишшя часто передвіщає бурю. Доктор Ріє висловив переконання, що «чума — це нескінченна поразка». Ця думка співзвучна філософії самого А. Камю стосовно того, що людям доброї волі під силу перемогти якесь конкретне зло, але вони ніколи не переможуть всесвітнє зло. Письменник водночас веде боротьбу проти «зачумленості» суспільства. «Зачумленість» — це особливий стан людини — це не лише здатність чинити зло, а й нездатність чинити опір злу, це той стан духовного спустошення, коли все байдуже, коли з усім погоджуєшся. У цих міркуваннях автор виходить далеко за межі хроніки епідемії чуми в алжирському місті.) III. Золоті зерна філософії А. Камю. (Усвідомлення того, що вселенське зло перемогти неможливо, зовсім не означає апатію і бездіяльність. Герої роману демонструють готовність самовіддано боротися зі злом, зокрема — з чумою. І саме у цьому творі відбувається перехід А. Камю від «самотнього бунтарства до визнання спільноти, чию боротьбу треба поділяти».)

Символіка назви роману Альбера Камю «Чума»

Чума» — роман на всі часи. (Одвічна боротьба добра і зла — проблема різно­жанрових літературних творів всіх часів і всіх народів. В різні епохи зло набу­вало різних облич, ставлячи людину перед вибором: боротися з ним чи зми­ритися. У світі панує зло, і людина, щоб дійсно бути гідною звання Людини, мусить боротися з ним, навіть у тому разі, коли ця боротьба приречена на по­разку. Ще до створення найкращого свого роману «Чума» Камю запропонував варіант людської поведінки для подібної ситуації, згадавши міф про Сізіфа. Сізіф у письменника і безсилий, і бунтівний. Камю пропонує вважати цього героя щасливим: якщо у людини немає виходу і вона сама про це знає, то му­сить зберегти повагу до себе і до тієї справи, на яку її прирікає доля. Втіху лю­дина має знайти у виконанні обов’язку. Саме у цьому — початок бунту і сво­боди. У романі Камю у зла обличчя чуми. Який же символічний зміст вклав у це слово письменник?)

Символіка назви роману.

Натяк на фашистську навалу. (У творі дуже багато натяків на те, що чума — це фашизм. У людей старшого покоління та й тих, хто цікавиться історією, зі словом «чума» асоціюється слово «коричнева» — саме так називали фа­шистську навалу. Події відбуваються у 194. році, на що є вказівка у тексті твору, а саме в цей час був пік розквіту такої ідеологічної течії, як фашизм, та початок поразки її носіїв. Достатньо прозорим є й історичний підтекст твору: окупація Орану насправді є історією окупації фашистами Європи. Прозорою є й алегорія: чума — війна, адже війна, як і будь яка епідемія, розгортається дуже швидко і втягує у своє коло усіх, незважаючи на їхнє бажання чи спроби опору.)

2. Багатозначність символу «чума». (Чума в романі Камю символізує не тіль­ки фашизм. Це й страшна хвороба, яка знищує тисячі життів, це війна, несправедливе суспільство, жорстокість судових вироків, розстріли пере­можених, церковний фанатизм, смерть дитини — все, що є злом взагалі, невіддільним від буття. Один з героїв твору — пацієнт доктора Ріє, промов­ляє: «А що таке власне чума? Теж життя, тільки і всього». Чума є символом абсурду, який осмислюється у романі як одна з форм зла, універсальна її метафора, як трагічна людська доля.)

3. Що таке «зачумленість» за Камю? (У романі є твердження про те, що «всі трохи зачумлені». Отже, навіть той, хто не хворий, носить чуму в собі. Сто­яти осторонь в той час, коли інші борються з чумою, — означає «бути за- чумленим», боротися зі злом за допомогою смертних вироків — те саме. Зачумленими можна вважати, за Камю, невігласів і брехунів, адже їхні дії тягнуть за собою невідворотне зло. Жити ілюзіями — також породжувати зло, і тому є приклад у романі: коли люди бояться назвати чуму чумою, вони сприяють її розповсюдженню. Отже, «зачумленість», тобто існування чуми (зла) в людині, є символом байдужості людини, відстороненості від важливих проблемі, і, як наслідок, сприяння злу.)

II. Уроки роману-притчі. (Своїм романом Камю дає людству важливий урок. Письменник застерігає його від майбутніх нещасть, адже бацила чуми ніколи не вмирає, отже світ у небезпеці через можливість нової війни, епідемії, люд­ського невігластва або іншої форми зла. Людство мусить бути готовим до опо­ру цьому злу.)

Методичний портал ®

Користувацький вхід

Останні публікації

Сертифікати

«Символіка чуми в романі А. Камю «Чума»

Зареєструйтесь,
щоб мати можливість переглядати всі сторінки та файли,
публікувати власні матеріали, отримувати сертифікати.

Конспект уроку за темою
«Символіка чуми в романі А. Камю «Чума»
Мета: визначити символічне значення чуми; розвивати уміння аналізувати авторську думку, робити власні висновки; збуджувати відчуття відповідальності за власну долю і долю людства.
Обладнання: епіграфи до уроку на аркушах у формі мікроба чуми;
художні ілюстрації чуми з картин західноєвропейських художників; репродукція картини Верещагіна «Апофеоз війни»; копії фотографій жертв фашизму, соціальних трагедій; аудіозапис фіналу роману.

Ознакомьтесь так же:  Туляремия ангинозно бубонная форма

Хід уроку
I. Вступне слово. Мотивація.
Сьогодні ми спробуємо дати відповідь на цікаве для небайдужих людей питання: чому хворобу середньовіччя, яка подолана лікарями, автор переносить у XX століття? Тож ви спробуєте прочитати мої думки, а ми разом — думки видатного французького письменника-екзистенціаліста, лауреата Нобелівської премії Альбера Камю. Зверніть увагу на епіграфи.
Це не для краси: таку форму має бацила чуми. Епіграфи водночас будуть відображувати і план нашого уроку.

II. Робота над темою.

1. Читання першого епіграфу: «Чума —гостра заразна епідемічна хвороба»
1 .Виступ учня-«епідеміолога» (Чума́ (Pestis) — гостре інфекційне захворювання людей та деяких тварин (головним чином гризунів (300 видів), зокрема пацюків (щурів), з яких інфекцію переносять на людину блохи), що розвивається за типом геморагічної септицемії. Чуму відносять до категорії особливо небезпечних інфекцій, бо, по-перше, її збудник має високу заразність (до чуми, туляремії, бруцельозу сприйнятливі всі люди), по-друге, збудник здатний спричиняти не тільки епідемії, але і пандемії, по-третє, перебіг хвороби дуже важкий. Відомі три великі пандемії чуми, які забрали близько 200млн. людських життів.)
2. Але ж ми говорили, що «Чума» — це також роман-притча. Чому?
Камю визначає свій твір взагалі як міф, бо хроніка чуми, на відміну від прямої історичної картини , дозволяє безкінечну багатозначність підстановок, дозволяє надати розказаному позачасовий, всечасовий, «міфічний» розмах.

2. Тож давайте звернемось до другого епіграфу: «Явний зміст «Чуми» — це боротьба європейського опору проти фашизму. Камю»
— Яку метафоричну назву має фашизм, пов’язану з чумою? (Коричнева чума)
— Окрім цього пояснення автора, що у романі вказує на фашистську окупацію? (Дата — 194. сліпота міської адміністрації, заціпеніння жителів, розпука, нашестя, комендантська година, мародерство та ін.)
— Що спільного у чуми-хвороби і чуми-війни? ( Обидві несуть смерть, розруху, страждання, перекреслюють буття людини) Зверніть увагу на репродукцію картини Верещагіна «Апофеоз війни». Ця чимала гірка людських черепів — жахливий символ війни. (Пригадайте розповідь про гору Чумку в Одесі)

3. Однак це не останнє значення слова «чума» в тексті. Камю писав: «За допомогою чуми я хочу передати ту задуху, від якої ми страждали, атмосферу
небезпеки і вигнання, в якій ми жили тоді. Одночасно я хочу поширити це
тлумачення на існування в цілому» (епіграф 3)
— От же метафорою «коричнева чума» значення слова не вичерпується. В устах Тарру, друга доктора Ріє, слово «чума» обростає численними значеннями. Це не тільки хвороба, не тільки війна, а також смертні судові вироки, розстріл переможених, фанатизм церкви і фанатизм політичних партій, загибель невинної дитини в лікарні, погано організоване суспільство. Тобто як можна трактувати чуму? (Як світове зло)
— Але ж це світове зло може бути природним,яке не залежить від волі людей. Наведіть приклади. (В таблиці відкривається стовпчик з написами:землетруси, повіні, виверження вулкану, цунамі, смерчі, снігові обвали, селі, хвороби)
— Зло, яке залежить від волі людини, ми позначимо як соціальне. Які явища дійсності, історії, життя людини можна віднести до соціального зла? (Учні пишуть свої приклади на розданих аркушах, які потім чіпляються на загальну таблицю. Наприклад, війна, тероризм, зброя, злочинність, голод, бідність, екологічні катастрофи, безпритульні, наркоманія, алкоголізм, релігійний фанатизм, смертна кара, корупція та багато іншого.)
(Демонстрація фотоілюстрацій соціального зла або комп’ютерна презентація теми)
— Дома ви писали сенкани за темою «Чума». Давайте подивимось, що у вас вийшло. (Читання 3-4 сенканів)
— Чи можна назвати роман «Чума» пересторогою? Поясніть.
— Які ще твори-перестороги ми читали нещодавно? («Маріо і чарівник», «Матуся Кураж і її діти»)
— Уявіть, що ви — укладач шкільних програм із зарубіжної літератури. Як ви поясните, що саме в такій послідовності включили до шкільної програми твори «Маріо і чарівник», «Матуся Кураж і її діти», «Чума»?
— Як екзистенціаліст, Камю пише про самотню особистість, що залишилась наодинці з байдужим до неї Всесвітом. Які ще риси екзистенціалізму можна визначити в романі? (Усвідомлення абсурдності повсякденного існування, «межова ситуація», певний моральний вибір, почуття відповідальності за те, що коїться, здатність до самопожертви)
— Кожна людина завжди мала і має право вибору: бути бездіяльною — або чинити активний опір чумі. Що ж обрали герої Камю? Схарактеризуйте їх позиції одним-двома словами.
(Ріє — виконує обов ‘язок; «єдине, що важливо — бути людиною і боротися на боці жертв».
Тарру — служіння; «всі ми живемо в чумній скверні. кожен носить її, чуму, в
собі».
Рамбер — відповідальність; «соромно бути щасливим одному».
Гран — боротьба; «зараз чума, ну, ясно, треба з нею боротися».
Панлю — смирення; «нам треба любити те, чого не можемо осягнути
розумом».
Коттар — пристосування; із тих, хто «зуміли зжитися зі станом чуми»)
От же різними шляхами більшість героїв приходить до одного висновку:
боротися з чумою, світовим злом, хай це навіть «сізіфів труд». Проте вибір зроблено. І саме цей вибір робить героїв справжніми людьми.
Кожен із вас в житті опиниться в «межовій, кордонній ситуації». Я вірю, що ви згадаєте наші уроки і вчините так, щоб ви, за словами доктора Ріє, «більше б заслуговували на захоплення, ніж на зневагу».
(Вмикається запис)
— Чи пізнаєте ви цей гомін? (Діти пізнають шум недавнього свята у актовій залі школи) Так, сміються жінки, гомонять діти, чути вигуки, аплодисменти, лунає музика, пісні. Скажіть, чи може цей гомін служити звуковою ілюстрацією свята перемоги над чумою в Орані? (Звичайно) Але ж .
(Звучить запис 2 — на тлі гомону і «Реквієму» Моцарта — читання останнього абзацу роману)
— Як ви вважаєте, чому мені раптом впало на думку, щоб ці моторошні слова прозвучали саме на такому фоні — ваших голосів, вашої радості? (Показати, що чума у широкому розумінні стосується кожного, що вона не має часових і просторових кордонів, якщо вона прийде, то не спитає, хто ти — дорослий чи дитина, останній волоцюга чи Папа Римський)

4. А тепер спробуйте, будь ласка, пояснити, чому останній епіграф, фразу лайливого хворого астматика, пацієнта доктора Ріє, я не розташувала в одному рядку з попередніми висловлюваннями? «Ця стерва, чума, сидить у кожному із нас» (Тому що кожен з нас носить зло в собі, і всі війни і негаразди розпочинаються з людського зла — підступності, заздрості, брехні, зарозумілості, байдужості, ворожнечі, жорстокості і т. ін.)

III. Заключне слово.
Один з героїв одного мудрого фільму висловився так: «Все на світі виростає: з маленького перетворюється на велике. І тільки горе з часом зменшується». Я б хотіла заперечити ці слова. Це не лихо зменшується, це ми стаємо більш байдужими. Убий цю гадину, цю потвору в собі і зроби вибір, який покаже, що ти справжня людина.
Змальовуючи у творі чуму як жахливе, потворне, огидне явище, яке викликає відразу, Камю бажав людям добра. Тож і я бажаю, щоб вам завжди було що протиставити потворному, трагічному і ницому.

ІV. Підсумки роботи. Оцінки.

Пікунова Вікторія Вікторівна, учитель російської мови та літератури, Полтавська гімназія №33

Тема уроку: Символіка чуми. Особливості художнього часу і простору в романі А. Камю «Чума»

Тема уроку: Символіка чуми. Особливості художнього часу і простору в романі А. Камю «Чума»

1. Завершити роботу над аналізом роману А. Камю “Чума”.

2. Розвивати вміння та навички дослідницької аналітичної роботи.

3. Визначити символічне значення “чуми”

та особливості художнього часу та простору.

4. Виховувати непримиренність до зла,

активну дійову позицію у боротьбі з усіляким лихом.

Тип уроку: комбінований

Обладнання:картки для індивідуальної роботи (в кінці розробки), комп’ютерні слайди, схематичні листи для індивідуальної роботи на протязі уроку (в кінці розробки), музика Д. Шостаковича.

2. Вступне слово

На слайді ви бачите айсберг.

-Що цікавого в цій глибі льоду?(1/3 частина льоду знаходиться під водою, а 2/3 –на її поверхні)

-Як ви думаєте, чому наш урок ми починаємо з цього слайду?

-Головний зміст, сутність роману Камю не на поверхні, а в підтексті, який прихований автором.

Саме на сьогодняшньому уроці ми з вами з”ясуємо, що хотів сказати автор своїм твором.

3. Актуалізація знань учнів.

Правду, яку намагався сказати Камю, можна показати через універсальну форму, просту, як дитина, і мудру, як старий.

І шукати її треба в дитинстві людства, у фольклорі.

Приказки, казки, прислів”я, притчі-ось воно.

-Який жанр став підгрунтям роману? (притча)

-Продовжіть речення: “Притча-це …………( твір повчального характеру, який маї всеохоплюючий сенс)

— Чим роман відрізняється від притчі? (не тлумачиться зміст притчі)

-Яким жанром Камю ще називає роман “Чума”? (хроніка)

-Що називається хронікою? (запис історичних подій у хронологічній послідовності)

2-м учням даються картки для індивідуальної роботи:

1) схематично окреслити елементи композиції

2) виправити помилки:

— Роман “Чума” побудований як зібрання спогадів про епідемію (хроніка зачумленого міста)

— Місто Оран змальовується як прокляте місто грішників (типове провінційне мистечко)

— Першим замовчування чуми наважився зруйнувати Рамбер (Кастель)

-Представником якого напрямку був Камю? (екзистенціалізм)

-В якому місті відбувається події роману?(Оран)

-Як зображується Оран і оранці?

-Як оранці протистоять чумі?

-Хто веде літопис?

-Як ви розумієте вислів “погранічна ситуація”? (ситуація кризи, вияскравлює абсурдність життя й ставить людину перед моральним вибором; ситуація кризи: у процесі ломання старих цінностей людина переглядає свої колишні відносини зі світом, в ній народжуються нові якості)

Слайд “погранічна ситуація”

Прослуховування фрагментів сьомої (“Ленінградської”) симфонії Д. Шостаковича

5. Пояснення нової теми

Музику, яку ви щойно прослухали, створив один із мешканців Ленінграда, оточеного “коричневою чумою”

І йдеться в цій симфонії про виникнення й наступ зла та про людський опір силам, що нівечать і руйнують.

Сьогодні ми завершимо розгляд роману Камю, звернувши увагу на такі аспекти, як символічний зміст чуми та особливості художнього часу та простору в романі.

Будемо працювати в робочих листах, які ви отримали на початку уроку.

1. Давайте пригадаємо, як герої ставилися до чуми і якими були результати їх дій

2. Кому належить така характеристика чуми: “Але що ж таке, власне, чума? Теж життя, тільки й того” (старий астматик)

3. Що означає ця фраза?

4. Який сенс, на вашу думку, таких протилежних тверджень:

• “У розпалі чуми життя попри все триватиме”

• “Життя містить у собі “мікроб” абсурд

5. Чому філософія, яку розробляв Камю стверджує життя, а один з його найкраших творів названо й присвячено явищу, яке асоціюється тільки зі смертю? (трагічна особливість життя полягає в тому, що воно закінчується смертю)

6. Чому Камю обрав саме чуму?

• Чума має масовий характер

• Людство не розуміло причин її виникнення

• Абсолютна влада смерті

• Людина залишається один–на-один з собою

— Що ж таке чума, які вона викликає асоціації?

Ознакомьтесь так же:  Гипертензивный синдром у новорожденного

Камю зазначав щодо змісту “Чуми”: “Явний зміст “Чуми”-це боротьба європейського Опору проти фашизму”

-Навіщо авторові знадобилося використовувати вигадану притчу? (в контексті чума-універсальна метафора зла в усій його багатоликості й нездоланності)

Уявіть, що чума охопила Київ.

Як будуть поводитись люди і ви особисто?

-Хто помітив особливості часу і простору в романі? (події ніби консервуються у часі і виокремлюються з простору.

Оран через епідемію чуми залишається ніби єдиним містом, де сконцентровано весь світ зо всіма його проблемами. Час зупинився і людина залишилася з чумою наодинці.

Відтворіть це в схемі

-Так хтож одержав перемогу в двобої –чума чи людина?

-А як же розуміти слова автора хроніки “Чуми”:

“Бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у закутку меблів або в білизні, вона терпляче вичікує своєї години в спальні, в підвалі, в валізі, в носовичках та паперах. І, можливо, настане час, коли чума на лихо людям розбудить пацюків і пошле їх конати на вулиці щасливого міста”

-Про що це свідчить?

Чума незбагненна і нездоланна, попри це людина повинна чинити їй опвір.

Заповніть останню схему “Боротися зі злом-це”

Наш урок я хотіла би закінчити фразою доктора Ріє:

“Люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу”

Конспект уроку: Вплив екзистенціалістських ідей на творчість А. Камю.

Мета: ввести учнів у світ філософії ХХ століття, як називають філософію

екзистенціалізму, ознайомити з життям та творчістю французького

письменника-філософа А. Камю, створити передумови для подальшого аналізу

його роману «Чума»; розвивати творчі та інтелектуальні здібності учнів, а

також уміння вести дискусію.

Обладнання: портрет А. Камю

І. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ ТА ЗАВДАНЬ УРОКУ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1. Питання до учнів.

1. Який характер мав розвиток літератури у першій половині XX століття?

2. Як події у світі впливали на письменників і, зокрема, на Б. Брехта?

2. Вибіркове заслуховування домашніх творчих робіт.

ІІІ. ОПРАЦЮВАННЯ ТЕМИ УРОКУ

1. Лекція вчителя.

Творчість французького філософа і письменника Альбера Камю — це також безперервна спроба дати відповіді на жагучі питання як сучасності, так і взагалі людського буття.

Про яку б добу у розвитку цивілізації не йшлося, у кожній із них знайдеться не дуже багато диваків, які полюбляли б філософію. Не обдаровує особливою шаною тих, хто обирає своєю долею цю дивну і незрозумілу пристрасть «бавитися» словами, і суспільство. Адже філософи, як і письменники, перебувають в абстрактних емпіреях, що лише за визначенням робить їх занадто «далекими від народу», який живе на землі і бідкається через земні ж проблеми.

Щоправда, така зневага має місце здебільшого за життя цих так званих деміургів слова — по смерті ставлення до них дещо змінюється, але й тоді філософи на відміну від письменників зазнають слави незрівнянно меншої. Принаймні на національні символи вони не перетворюються, і навіть пам’ятників їм не ставлять.

Зрештою, та філософія, назва якої винесена у заголовок даного уроку, власне, і починається з критики. філософії саме за те, що у своїй класичній формі вона утверджувала, за словами Сьорена К’єркегора, який і започаткував екзистенціалізм ще у 40-х роках XIX століття, так званий «панфілософізм», відповідно до якого філософія вважається вінцем, найвищою мудрістю культури, вираженням об’єктивного розуму та розумності історії. Та проте звичайній людині з її бідами і тривогами від такої філософії немає чого чекати, бо якщо класична філософія і цікавиться людиною, то лише як штучним, сконструйованим і далеким від життя абстрактним індивідуумом.

З точки зору екзистенціалізму, «Я» як центр філософії — це жива реальна людина разом з тим, що для неї у житті є найголовнішим: страх, подолання страху, буття, вибір, смерть. Ось, наприклад, як міркує у категоріях філософії екзистенціалізму датський мислитель К’єркегор: «Де я? Хто я? Як я прийшов сюди? Що це за річ, яку називають світом. Хто заманив мене у буття і залишив самого? Як я опинився у цьому світі? Чому зі мною не порадилися, чому не ознайомили з його звичаями, а просто увіпхнули в один ряд з іншими, начебто мене купили у якогось «продавця душ». Існування (екзистенція), безумовно, є полемікою — то чи можу я просити, аби і на мою точку зору зважали? Якщо треба прийняти світ таким, який він є, то чи не краще було б зовсім не довідуватися, який він?»

Цікаві питання, чи не так? Вагомі та значущі, дійсно значущі для кожної живої, реальної людини. Але ось яка дивина: чи не чується у цих питаннях щось до болю знайоме? З чим, до того ж, вже не раз доводилося мати справу?!

Чи не вся література, яка розглядалася на уроках, починаючи з 9-го класу,— про смерть, страх, вибір і буття як таке?!

Звісно, у літератури свої власні методи та прийоми, свої форми та шляхи, якими вона просувається до мети. Але хіба ця мета не збігається з метою філософії — принаймні філософії екзистенціалізму: усвідомлення людиною себе і свого місця у цьому світі?!

Здається, що це риторичне питання. Однак, гадається, що час вже поставити й інше питання: а як це стосується Альбера Камю?

Отже, у творчості Камю переплелися література і філософія, до того ж, на відміну від інших письменників, навіть тих, чиїм творам притаманна філософічність, а також на відміну від інших філософів, чиї праці не позбавлені естетичності, а подекуди і змісту, Камю залишив по собі і філософську, і літературну спадщину, і у цьому йому може дорівнювати лише інший французький філософ і письменник Жан Поль Сартр, про якого йтиметься пізніше,— теж, до речі, філософ-екзистенціаліст та сучасник Камю.

Через це не буде перебільшенням стверджувати, що такий збіг у часі та просторі навряд чи є випадковим. Та спочатку про час, тобто спробуємо дати відповідь ще й на таке питання: «Чому генезис цієї філософії тривав понад сто років і набув своєї найбільшої актуальності у новітні часи?»

По-перше, те, проти чого повставав свого часу Сьорен К’єркегор, через суспільно-політичні обставини залишалося вагомим чинником ще упродовж десятиліть. Інакше кажучи, хоч Велика Французька революція і проголосила величні гасла Свободи, Рівності та Братерства,— а філософські погляди К’єркегора — це радше своєрідний відгук на ці ідеї! — проте їхнє втілення потребувало ще не однієї кривавої лазні і безлічі самовідданих жертв. А відтак датський філософ просто на багато років випередив свій час, бо, як бачимо, чи не найскладнішим в історії цивілізації виявилося визнання за особистістю непорушних прав та її життя — як найвищої цінності.

По-друге, найбільшої гостроти ця суперечність набула саме у XX ст., коли постала цілком реальна загроза тотального знищення і людства, і всього світу.

— «Екзистенціальна філософія відбиває загальне почуття часу: почуття занепаду, безглуздості та безвихідності усього, що діється. — це філософія радикальної скінченності» (А. Хюбшер).

Таким чином, можна вдатися до цілком філософського висновку, відповідно до якого час чекав на свою філософію, а вона чекала на свій час. Зрештою, інакше і бути не могло, доказом чого є незатребування ідей того ж К’єркегора у минулу історичну добу, якій ці ідеї аж ніяк не відповідали.

А тепер щодо простору, тобто чому це сталося на французькому культурному ґрунті? Передусім це пов’язано з глибокою кризою німецької філософської традиції, спричиненої поразкою Німеччини у двох світових війнах поспіль, а також тими безмірними, ні з чим не порівняними злочинами, які заподіяли усьому світу німецькі фашисти. А відтак, умовно кажучи, цю філософську естафету підхопила Франція, тим паче, що на це були свої причини: адже вона також брала участь у двох згаданих війнах, зазнавши величезних людських та матеріальних втрат, однак вийшовши з цих воєн на боці переможців.

Проте й у Франції існувала давня філософська традиція: згадати з цього приводу хоча б філософів-просвітителів XVIII ст. А до того ж, не можна оминути і французький менталітет, який характеризується життєрадісністю, спрямованістю до насолоди існуванням. Тому і здається не випадковим, що ця земля подарувала світу двох талановитих письменників-філософів, у творчому доробку яких знайшлося

місце і для філософії, і для літератури. А філософією, яку вони, так би мовити, обрали для того, аби визначитися з найголовнішими проблемами буття, стала

філософія екзистенціалізму, тобто філософія існування. Щоправда, це зовсім не означає, що їх філософсько-літературні досвіди були ідентичними, натомість це лише означає, що вони, хоч і різними шляхами, йшли до однієї мети: утвердження як найвищої цінності людини і людського буття.

2. Актуалізація відомостей щодо біографії А. Камю

(озвучення учнями відомостей за складеними самостійно хронологічними таблицями).

Отже, розглянувши основні факти з життя А. Камю, ми змогли переконатися, що письменник власним прикладом людини і громадянина засвідчив безкомпромісність і послідовність тієї гуманістичної позиції, яку він обстоював усе своє життя.

До цього слід також додати, що, можливо, чи не найглибше і не найяскравіше ця позиція знайшла своє відображення не у філософських узагальненнях і глобальних літературних обґрунтуваннях певних ідей, а у статті Камю «Роздуми про смертну кару», яка була написана ним же після війни щодо конкретної і надзвичайно складної реальної проблеми. Тому варто, перш ніж удаватися до аналізу «Чуми» Камю, поставити питання про смертну кару і визначити ваше ставлення до цієї проблеми.

(Це потрібно зробити як з огляду на аналітичну роботу на наступному уроці, так і для того, аби визначити рівень гуманізму учнів. І, на жаль, можна бути впевненим, що у будь — якому класі обов’язково знайдеться хоч один учень, який висловиться за відновлення смертної кари в Україні і в інших державах, де її вже скасували, і за збереження її там, де вона існує ще й досі.)

Це, безумовно, шокуючий парадокс, але це та реальність, у якій ми живемо і прояви якої ми можемо спостерігати у свідомості нашої молоді. А отже, дискусія з приводу цього суперечливого питання буде доречною саме зараз.

Що ж до положень статті Камю, то їх можна звести до такого: смертна кара має сенс лише постільки, поскільки вона є жорстокою помстою суспільства тим, хто в індивідуальному порядку порушує певні усталені норми, однак через те, що це тільки помста, смертна кара не має нічого спільного ані з покаранням, ані з виміром справедливості.

До цієї тези можна додати ще безліч власних аргументів, але найсуттєвішим буде контекст XX століття, яке усім своїм убивчим змістом просто волає про необхідність припинення ще й цього способу знищення людини. Принаймні ні за особистими переконаннями, ні за вчительськими обов’язками автор даних мате^ ріалів не бачить іншої можливості завершити розпочату дискусію й актуальний урок, як тільки дійти висновку щодо правоти А. Камю у цьому питанні.

ІV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ РОБОТИ

Питання до учнів.

1. У чому полягає сутність філософії екзистенціалізму?

2. Яким чином ця філософія пов’язана з життям?

3. Яким чином ця філософія пов’язана з літературою, зокрема, з творчістю А. Камю?

Ознакомьтесь так же:  Гептрал отзывы при гепатите

Твір на тему: «Символіка і філософський підтекст у романі Альбера Камю «Чума»

У історії людства чума завжди вважалася одним з найбільших нещасть. Адже це завжди епідемія, майже невиліковна хвороба, це паніка і мор, який іноді забирав життя мешканців цілих міст. Чума — це спустошення світу і спустошення душі, трагічне відчуття, що ти не хворий тільки тому, що до тебе не дійшла черга.

Але в романі Альбера Камю чума зображена не тільки як пошесть, у творі вона — штучне зло, яке свідомо принесли ззовні. Сам автор писав: «Явний зміст «Чуми» — це боротьба європейського опору проти нацизму». Отже, це не тільки чума у прямому її розумінні, це загальнолюдське зло, коричнева напасть, яка загрожує усьому людству. Чума — це щось нездоланне і парадоксальне, щось, що важко піддається осмисленню.

Головним персонажем роману «Чума» є доктор Ріє. Саме від його імені ведеться у творі оповідь. Слідуючи гуманістичним переконанням, він виконує лікарський обов’язок і, часто забуваючи про власну безпеку, рятує мешканців невеличкого турецького міста Оран від смертельної хвороби.

Кульмінацією твору є розпал епідемії, досягнення найвищої точки страждань. Винаходження вакцини, порятунок перших хворих, чумна лихоманка Грана, муки дитини, що вмирає — це моменти найвищого емоційного напруження страшної філософської притчі. Далі слідує розв’язка: знімаються санітарні кордони, приходить до Орана перший потяг, вмирає дружина доктора Ріє.

Чума залишається десь позаду. Та хоча місто і оговтується від епідемії, але в романі, так само, як і в житті, крапку ставити рано. Радість від зникнення страшної хвороби передчасна, адже у будь-яку хвилину, у будь-якому місті епідемія може виникнути знову. Доктор Ріє переконаний, що «чума — це нескінчена поразка». Ця думка співзвучна і філософії самого письменника. Адже А. Камю впевнений, що люди, маючи добру волю, завжди будуть перемагати конкретне зло, але всесвітнє зло перемогти неможливо. Його роман — це внесок у боротьбу проти «зачумленості» суспільства.

На думку Камю, «зачумленість» являє собою стан людини, у якому вона не тільки здатна чинити зло, а й не має сили чинити йому опір, це стан спустошення душі, стан, коли людина з усім погоджується, коли їй все байдуже. У цих міркуваннях автор роману виходить далеко за межі подій у невеличкому містечку.

Герої роману Альбера Камю «Чума» демонструють самовідданість і готовність боротися зі злом, в даному конкретному випадку — з чумою. Саме у цьому творі відбувається перехід письменника від усвідомлення «самотнього бунтарства до визнання спільноти, чию боротьбу треба поділяти».

Альбер Камю. «Чума». Символіка чуми. Особливості художнього часу й простору, образу автора. Своєрідність жанру «роману-хроніки»

Ямпільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2

Ямпільської районної ради Сумської області

Урок світової літератури в 11 класі

учитель зарубіжної літератури

Тема. Альбер Камю. «Чума». Символіка чуми. Особливості художнього часу й простору, образу автора. Своєрідність жанру «роману-хроніки».

Мета: завершити аналіз роману А. Камю, визначити символічне значення чуми, особливості художнього часу й простору, образу автора та жанру «роману-хроніки»; розвивати навички аналізу прозових творів, висловлення власних думок та їх аргументування, уміння вести дискусію; виховувати активну гуманістичну життєву позицію; збуджувати почуття відповідальності за власну долю і долю людства.

Тип уроку: комбінований .

Наочність та ТЗН: мультимедійна система, супроводжуюча мультимедійна презентація уроку, колаж «Альбер Камю», дидактичний матеріал (картки)

Епіграф: «Бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не щезає…»

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

Учитель. «…Дослухаючись до радісних криків, що долинали з центру міста, Ріє згадав, що будь-яка радість — під загрозою. Бо він знав те, чого не відала ця щаслива юрма і про що можна прочитати в книжках: бацила чуми ніколи не вмирає, ніколи не щезає, десятиліттями вона може дрімати десь у закрутку меблів або в стосі білизни, вона терпляче вичікує своєї години в спальні, у підвалі, у валізі, у хустинках та в паперах, і, можливо, настане день, коли на лихо і в науку людям чума розбудить пацюків і пошле їх конати на вулиці щасливого міста», — такими словами закінчується роман А. Камю «Чума».

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

Учитель. Що таке «чума», у чому полягає її символічний зміст, особливості цього суперечливого роману – ми і подискутуємо на уроці, і спробуємо прийти до спільного знаменника.

ІІІ. Актуалізація опорних знань .

Учитель. Але перш, ніж ми почнемо з’ясовувати ці питання, давайте пригадаємо все те, що ми обговорювала на минулих уроках.

Колаж «Альбер Камю». Учні складають колаж із запропонованих малюнків для складання загального портрету автора роману «Чума».

Інтерактивна вправа «Мозаїка». Індивідуально учень / учні складають із окремих частин визначення літературознавчих та філософських понять «абсурд», «межова ситуація», екзистенціалізм» з наступним поясненням.

І V . Формування вмінь і навичок

Бесіда з елементами дискусії

Учитель. Отже, філософія, яку вподобав і яку розробляв Камю, об’єктивно, та й суб’єктивно утверджує життя. Тоді чому один з його найкращих творів названо і присвячено явищу, яке однозначно і безпосередньо асоціюється зі смертю?

Відповідь лежить на поверхні, адже трагічна особливість життя саме і полягає у тому, що воно завжди закінчується смертю. Проте, виявляється, що смерть, попри всю свою очевидність, може бути різною. Внаслідок цього виникає наступне питання:

Чому Камю саме чуму обрав для своїх літературно-філософських досліджень?

Представлення міні-проектів «Чума в асоціаціях» (учні заздалегідь підготували схематичні асоціативні ряди: «Почуття, пов’язані з чумою» і «Чума в романі»).

І все ж таки. Чому саме чума?

Підстав для цього у нього було декілька. По-перше, форма, яку набуває ця смертельна хвороба, має епідеміологічний, масовий, тотальний характер. По-друге, людство, упродовж століть потерпаючи від чуми, не розуміло причин її виникнення і не мало способу боротьби проти неї, воно приречено чекало на природне закінчення чергового пароксизму шаленіючої смерті, не маючи змоги протиставити щось інше, крім чекання, цій фатальній напасті. По-третє, саме через ці особливості даного явища чуму здавна «використовували» в літературі – згадати хоча б «Декамерон» Боккаччо, чи «Гентамерон» Генрієтти Наваррської, чи вже сучасну ретроспекцію Ромена Ролана «Кола Брюньйон». Тому що, по-четверте, обставини, які виникали через епідемію чуми, з одного боку, незаперечно стверджували абсолютну владу і водночас безглуздість смерті, а, з іншого боку, сприяли, так би мовити, чистоті експерименту, коли людина поставала віч-на-віч із нездоланним мороком і, врешті-решт, сама з собою.

Так що ж таке чума в романі?

3 – вселенське зло.

Тобто, експеримент, який ставить у романі Камю: хто переможе чума або людина?

З допомогою яких літературних прийомів досягається так звана чистота експерименту?

Прийом хронікального викладу подій. Оповідання ведеться абсолютно нейтральним, безпристрасним тоном, так, ніби йдеться не про жахливі події, пов’язані зі смертю безневинних людей, а про звичайні, побутові речі. І це також додатково засвідчує правдивість розповіді. Досягається це завдяки хронікальному характеру викладення подій, адже за допомогою хронік традиційно передавалися найдостеменніші відомості про реальні історичні події. Здебільшого це опис подій та роздуми про них лікаря Ріє. Це його монолог, який подекуди переривається словами й думками Тарру та — значно рідше — роздумами інших персонажів.

В чому, на вашу думку, полягає особливість образу автора в романі?

Образ автора відзначається тим, що розповідь веде один із героїв – доктор Ріє, який є свідком усіх подій, і що додатково засвідчує правдивість розповіді. Інтелектуали Ріє й Тарру часто говорять від імені автора, їм він доручає право формулювати ключові думки, їхніми устами описує найважливіші події).

У чому полягають особливості художнього часу та простору у романі, і як вони співвідносяться з тими прийомами, про які йшлося раніше?

Особливістю організації художнього часу та простору у романі є те, що події ніби консервуються у часі і виокремлюються з простору. Тобто Оран, який через епідемію чуми відділили карантином від усього світу, ніби залишається єдиним місцем у світі, себто місцем, де і сконцентровано весь світ з усіма його проблемами. Час у цьому місці наче зупиняється, а отже – зникає, і людина залишається перед потворною чумою там, де більше нічого нема, а можливо, і не буде.

А відтак, співвідносячи все це з вірогідністю описуваних подій, лишається тільки дійти висновку, що у романі йдеться не про історію міста Оран, а про історію, яка трапилася з людством взагалі і з людиною зокрема.

А як поводиться людина у цій ситуації ми певною мірою дізналися на попередньому уроці, проаналізувавши поведінку героїв роману.

Вправа «Впізнай героя» (учні за цитатами називають героїв та пояснюють думку автора щодо чуми, що втілює саме цей герой).

Складання моделі Всесвіту (виходячи з міркувань попередньої вправи)

Чому ж оранці так дивно поводяться, коли вже знято карантин?

Зміст фінального уривка , як і зміст усього твору, вражає невідповідністю теми чуми новітнім часам, у які людство чумою начебто впоралося!

Міні-дискусія на тему «Чи загрожує чума сучасному світу?»

То, можливо, бацили смерті криються не в білизні або у підвалах, а в самій людині? Чи можна погодитися з думкою автора, яка приховується між рядками роману, що саме людина є носієм смерті?(учні дають свої відповіді)

Учитель. Звісна річ, погодитися з цим твердженням важко. Однак не погодитися – ще важче! Адже, по-перше, неможливо заперечити той факт, що людина є смертною, а отже, з цієї точки зору життя вже за самою суттю несе у собі неминучу смерть, інакше кажучи, той, хто не народився, не може померти, ну, а той, хто народився, водночас приречений на смерть.

Але якби справа обмежувалася тільки цим, то це було б ще півбіди. Натомість найбільшою і найболючішою проблемою є та, що людина здатна заподіювати смерть іншим і аж ніяк не соромиться повсякчас використовувати цю свою здатність, причому інколи це і справді набуває характеру епідемії і виходить за рамки здорового глузду. Особливо прикметним у цьому стало ХХ століття.

Але невже все так страшно, немає жодного виходу? Невже людству нічого протиставити цьому вселюдському злу, смерті, чумі?

Складання діаманти «Чума і любов», «Життя і смерть», «Добро і зло».

Учитель. У фіналі роману зазначено, що бацили чуми не щезнуть ніколи, отже і зло також н коли не залишить світ, але боротьба проти зла об’єднує людей, а найсильніше почуття, яке дає людям сили жити в абсурдному світі – це любов. І мені хотілось би, щоб ви про це пам’ятали.

Самостійно опрацювати біографічні відомості про життєвий та творчий шлях Е. Хемінгуея. Написати твір-роздум на тему «Нема причин неначе, А серце ревно плаче!» (П. Верлен).

«Метод шести капелюхів» (висловити своє ставлення до сьогоднішнього уроку за допомогою капелюхів різного кольору: білий – отримав цікаву інформацію, жовтий – отримав логічний позитив, чорний – маю багато критичних зауважень, червоний – зачепило мої почуття, зелений – підштовхує до творчості, синій – сподобалась організація та сам процес).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу